Діти – найвразливіша категорія під час війни, оскільки вони повністю залежать від дорослих у питаннях безпеки, підтримки та доступу до базових потреб. Це робить дітей надзвичайно чутливими до жахів воєнного часу. Важко уявити всі негативні наслідки, які війна може мати для їхнього майбутнього. Ключовим наразі є моніторинг цих проявів і надання адекватної допомоги, щоб діти змогли впоратися з пережитим і знайти необхідну підтримку.
Дитина — слово, яке зазвичай асоціюється з ніжністю і турботою. Але не під час війни. Зараз перше, що спадає на думку — це тривога, занепокоєння та страх щодо безпеки і добробуту дітей. Болісно усвідомлювати, що дитинство і юність українців проходять у час повномасштабного вторгнення.
Через свій вік, менші фізичні можливості та нездатність самостійно захищатися від небезпеки, діти наражаються на вищий ризик отримання травм, поранень або загибелі під час бойових дій. Вони стають свідками або навіть жертвами жорстоких подій, таких як різні види експлуатації та насильства, включаючи вербування до збройних угруповань, сексуальне насильство або примусова праця. Травматичні події, що супроводжують війну, можуть викликати у дітей різноманітні негативні поведінкові особливості та емоційні реакції. Серед них почуття незахищеності, страх майбутнього, гнів, агресія, сором, відчуття провини, відчуженість та ізоляція від оточуючого середовища. Діти можуть також зіштовхнутися з проблемами в навчанні, труднощами з концентрацією уваги, запам'ятовуванням інформації, а також психосоматичними порушеннями. Діти в зоні бойових дій часто страждають від депресії, тривожності, безсоння, недовіри до людей. Вони можуть боятися голосних звуків, ставати асоціальними і замикатися в собі.
Проєкт «Підтримка психічного здоров'я дітей на деокупованих територіях України» реалізується Програмою глобального здоров'я Бостонської дитячої лікарні Гарвардського університету (США) у партнерстві з ГО «Спільноти Самодопомоги» (Україна). Цей проєкт допомагає підготувати фахівців до складних випадків ведення та підтримки дітей з ризиками переживання насильства та розділення з батьками в період окупації. Проєкт розраховано на роботу на деокупованих територіях Київської, Херсонської, Миколаївської, Чернігівської та Сумської областей.
Оскільки дитяча психіка ще не повністю сформована, вона особливо вразлива в умовах невизначеності, війни або інших надзвичайних подій. Дитині в таких ситуаціях потрібен близький дорослий, який дасть відчуття безпеки і допоможе впоратися з болісними подіями та складними емоціями.
Для підтримки дітей та підлітків важлива робота з їхніми батьками та дорослими. Спільно з партнерами ми розробили курс, спрямований на психічне здоров'я та психосоціальну підтримку дітей, що також включає підтримку батьків і піклувальників. Він враховує ризики втрати батьків під час окупації і забезпечує можливість комплексної підтримки для всіх, хто залучений у догляд за дітьми.
Завдяки модульній структурі курс розрахований на поетапне навчання і поступове занурення в тематику психосоціальної підтримки дітей та їхніх сімей. Він охоплює ключові аспекти роботи з дітьми, зокрема визначення ролі кожного з учасників у наданні ПЗПСП, розвиток дитини, підходи до надання підтримки та турботу про себе. Курс враховує потреби різних груп: дітей, батьків, піклувальників і громади та пропонує комплексну підтримку з урахуванням міжнародних стандартів і підходів.
Тренери та супервізори курсу — одні з найкращих фахівців у своїй сфері. Серед них:
Докторка Сюзан Сонг, директорка Глобального центру психічного здоров'я дітей та сім'ї Бостонської дитячої лікарні Гарвардського університету, має великий досвід роботи в гуманітарних організаціях та тренінгових програмах з ПЗПСП;
Марта Пивоваренко, керівниця департаменту «Забезпечення якості послуг з ПЗПСП» в ГО «Спільноти Самодопомоги», національний тренер mhGAP ВООЗ та супервізор, експертка ООН з імплементації когнітивно-процесуальної терапії в Україні;
Катерина Бучко, PhD, запрошена дослідниця Факультету соціальних наук Університету Стерлінга (Шотландія). Викладачка кафедри соціальної роботи Українського католицького університету (Україна), фахівчиня з психосоціальної підтримки в ГО «Спільноти Самодопомоги».
Можливість провести такий курс з'явилася завдяки тісній міжнародній координації, підтримці ключових партнерів і тривалій підготовці фахівців. Так вдалося адаптувати ці матеріали до потреб України в умовах війни.
Ще в 2022 році ми в ГО «Спільноти Самодопомоги» усвідомлювали, що діти є найбільш вразливою групою під час війни. Тому для нас було критично важливим підтримати родини, які приїжджали до Львова з окупованих областей. Цим родинам допомагали волонтери, та вони потребували навичок роботи з багатодітними сім’ями. Адже одна мама могла приїхати з десятьма і більше дітьми.
Нашим першим спільним продуктом із докторкою Сюзан Сонг стали вебінари для волонтерів. На вебінарах ми надавали волонтерам організаційно-менеджерську підтримку для посилення допомоги таким родинам. Паралельно ми збирали інформацію про дітей, які залишилися на окупованих територіях. Такі діти опинялися в надзвичайно складних умовах, піддаючись ризикам пов'язаним із війною. Ще до початку реалізації проєкту, ми зібрали та проаналізували інформацію щодо потреб дітей. Ми організували ряд міжнародних зустрічей та проконсультувалися з різними неурядовими організаціями. Також зауважили, що на деокупованих територіях працює багато організацій, які надають допомогу, проте часто виникає питання, як правильно підтримувати дітей різного віку та родини з дітьми, які переживають наслідки війни.
Після консультування з Фамі Ханна, експертом з центрального офісу ВООЗ у Женеві, ми дійшли висновку про необхідність інтервенції, яка б фокусувалась на психосоціальній підтримці дітей, особливо в районах деокупованих територій, де потреби є найбільшими. Сюзан Сонг запропонувала провести інтервенцію з дитячої психосоціальної підтримки, навчаючи надавачів послуг на деокупованих територіях використовувати інструменти психосоціальної підтримки для ефективної допомоги дітям.
Ми розпочали пошуки фінансування, і завдяки хорошим зв'язкам Гарвардського університету, знайшли необхідні ресурси. Гарвардський університет де-факто став нашим надійним партнером у цій важливій справі.
Ми пишаємося тим, що змогли реалізувати в Україні такий важливий проєкт по підтримці психічного здоров'я дітей на деокупованих територіях. До цього часу в нас не було подібних програм, спеціально орієнтованих на дітей. Важливо відзначити, що Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ) здійснює масштабні інтервенції на території України, які охоплюють широкий спектр потреб. Однак інтервенцій, спрямованих безпосередньо на дитячу аудиторію, не було. Завдяки нашій програмі, ми сподіваємося заповнити цю прогалину і забезпечити потрібну підтримку саме для цієї вразливої категорії. Віримо, що інтервенція надасть значну допомогу і вплине на покращення ситуації серед дітей, які переживають важкі часи. Діти та молодь війни є надією і майбутнім нашої країни. Тому надзвичайно важливо, щоб ми як дорослі, усвідомлювали свою відповідальність щодо забезпечення підтримуючого і, наскільки це можливо, благополучного середовища, навіть у найскладніших умовах.
Проєкт «Підтримка психічного здоров'я дітей на деокупованих територіях України» реалізується Програмою глобального здоров'я Бостонської дитячої лікарні Гарвардського університету (США) у партнерстві з ГО «Спільноти Самодопомоги» (Україна). В рамках проєкту для працівників поліції, ДСНС, цивільно-військового співробітництва, мобільних бригад, що працюють в деокупованих областях України, буде проведено тренінгове навчання та супервізія на основі матеріалів «Глобального курсу з ПЗПСП для дітей в умовах війни».
