На жаль, наразі немає вказівок на те, що війна скоро завершиться, і також немає впевненості, що захоплення України – єдина мета російських окупантів в Європі. У таких умовах стратегічно важливо зміцнити стійкість та обороноздатність як армії України, так і об’єднаної Європи та країн «світлої сторони життя», які зможуть протистояти, забезпечуючи дієві механізми безпеки для України та Світу.
Стійкість українських воїнів – невидимий бар'єр між агресивною Росією та мирною Європою
На момент початку повномасштабної агресії Росії проти Україні, війна тривала вже вісім років. Проте світова спільнота заговорила про це «вголос» після 24 лютого 2022 року, коли Росія напала на Україну по всій довжині спільного кордону, з території Білорусі й окупованого Криму. В той час увага світу була прикута до нашої країни і вже в перші кілька днів героїчного спротиву українського народу та армії стало зрозуміло, що заплановане швидке захоплення України неможливе. Російська атака триває досі, а українські військові демонструють величезну мужність і відданість своїй країні, захищаючи її незалежність. Долаючи страх, залишаються стійкими перед обличчям випробувань – ця стійкість та мужність українських воїнів стала невидимим бар'єром між оскаженілою Росією та Європою. На жаль, наразі немає вказівок на те, що війна скоро завершиться, і також немає впевненості, що захоплення України – це єдина мета російських окупантів. У таких умовах стратегічно важливо зміцнювати стійкість та обороноздатність як армії України так і об’єднаної Європи та країн «світлої сторони життя», яка зможе ефективно протистояти, забезпечуючи дієві механізми безпеки для України та світу. В цьому питанні наукові дослідження, що стосуються армії та принципів її ефективності в умовах протистояння, набувають особливого значення. Українська армія, яка вже вистояла перед навалою потужного ворога і продовжує протистояти йому в абсолютно асиметричних умовах, стає фокусом уваги і об'єктом для наукового аналізу.
В війні гартується новий тип армії
Чим довше відбувається війна з Росією, тим очевиднішим стає той факт, що в війні гартується новий тип армії. Українська армія прямо зараз продовжує проходити велику трансформацію. Враховуючи пострадянську базу, можна стверджувати, що цей трансформаційний рух є вражаючим за формою та змістом. Велика кількість сепараційних процесів вже відбулася, тобто система трансформується відповідно до нових задач та викликів, відповідно до українського менталітету та необхідності виживання. Левовою часткою успішної стратегії є швидка адаптація до нових умов, тобто сама необхідність виживання нашої держави, нашої нації та народу сприяли відходу армії від радянської системи до чогось нового – свого. І ці важливі зміни в структурі та тактиці є одними з ключових для ефективного ведення війни, особливо в умовах гострих бойових зіткнень з супротивником, армія якого значно «потужніша» та побудована на все тих же «радянських стандартах». Українська армія, несучи важкий тягар війни протягом тривалого періоду, активно користується методами та методологіями, що вже успішно застосовуються в арміях Європи та Сполучених Штатів. Проте, адаптація цих методів стає необхідною, оскільки умови сучасної війни та особливості українського народу вимагають удосконалення і власних рішень. Підходячи до цього процесу з усією відповідальністю, Україна має завдання імплементувати найкращі практики, адаптуючи їх до власного українського контексту.
Психологічна стійкість: фактори впливу і фактори, які можуть її відновити
Актуальність обговорення Збройних Сил України (ЗСУ) в сучасному контексті стає невід'ємною частиною глобального дискурсу. Це обумовлено не лише воєнними подіями на території України, а й рядом важливих факторів, серед яких особливу увагу заслуговує психологічний аспект. Відповідь на питання: як українська армія змогла протистояти такій потужній навалі ворога в умовах обмежених ресурсів повномасштабного конфлікту, надає матеріал для ретельного аналізу та вивчення. Психологічна стійкість та стратегії ЗСУ в ситуації війни все частіше стають об'єктом підвищеного інтересу як для військових стратегів, так і для науковців. Ведення війни в Україні матиме вплив на ряд аспектів та підходів до військової стратегії в міжнародному масштабі. Наразі ведеться робота над міжнародною експертною статтею щодо того, як мають змінитись підходи до реабілітації у війську під впливом війни в Україні. Стаття готується військовими керівниками декількох країн світу, в тому числі залучена і українська сторона. Клочков Владислав Вікторович, український військовий, генерал-майор, який представить напрацювання Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України, що очолює з 2021 року. Результат півторарічної роботи, яка проходила вже під час повномасштабного вторгнення очікується, що буде включено в цю експертну статтю. В інформації до статті з українського боку буде висвітлено питання психологічної стійкості: фактори впливу і фактори які можуть її відновити. Зокрема, розглядаються фактори стресу, які впливають на військовослужбовця в районі проведення активних бойових дій як обмеження простору, обмеження просторових дій (обмеження в переміщенні, в повсякденній діяльності тощо); невизначеність терміну виконання бойових завдань; постійний інформаційний вплив противника; зміни погодних умов; перебування в одному і тому самому соціальному оточенні; вогневий вплив противника; перевага в ракетних ударах, артилерійських ударах, танкових атаках тощо; відсутність повноцінного відновлення; обмежене спілкування з рідними. Інформація також охопить опис проявів негативного впливу стресу та фактори стабілізації психоемоційного стану. Так, мораль визначається як ключова складова, яка формує бойовий дух військовослужбовців. Її роль окреслюється «як основний фактор, що надає рушійну силу». Мораль формується за рахунок українських культурних цінностей і вказує на важливість врахування суспільних і етичних аспектів у формуванні та підтримці бойового духу в контексті військових дій.
Актуальність публікації досліджень українських експертів з психології та військової підготовки
Надзвичайно гостру проблему актуальності наукових публікацій українських експертів з психології та військової підготовки сьогодні піднімає Марта Пивоваренко, фахівчиня з адвокації ГО «Спільноти Самодопомоги», яка давно займається не лише темою психологічної реабілітації українських військовослужбовців відповідно до світових стандартів, а й адвокацією України в цілому. Марта зазначає, що українські напрацювання та дослідження, зокрема в галузі військової психології, є цікавими і необхідними для світу, але часто ідентифікуються як російські на міжнародному рівні. Таке неприпустиме «узагальнення» може створювати непорозуміння і порушувати об'єктивність при оцінці зокрема ефективності використання коштів виділених американським урядом на військову психологію і на потреби армії України. Марта Пивоваренко підкреслює важливість коректного представлення наукових досліджень та інформації про військову психологію України на міжнародному рівні для коректного розуміння та оцінки діяльності в цій області. Спільне обговорення в тому числі цієї важливої для України теми, відбулося на міжнародній зустрічі організованій Мартою Пивоваренко в грудні 2023 року. На зустрічі мали можливість поспілкуватися представники з США та України, зокрема Катя Кольцьо, докторка з соматики, директорка Центру Оллбріттона та доцентка кафедри танцю, навколишнього середовища, екологічних досліджень, східноєвропейської та євразійських студій Уесліанського університету та генерал - майор Клочков Владислав Вікторович, начальник Головного управління морально-психологічного забезпечення Збройних Сил України. Саме на цій зустрічі одним із предметів обговорення стало питання актуальності публікації досліджень українських експертів з психології та військової підготовки. Як мінімум дві статті, які демонструвала Катя Кольцьо і які наведено нижче демонструють актуальність цього питання.
Першa публікація https://mwi.westpoint.edu/its-time-to-ukrainify-us-military-assistance/ виявляє зростаюче усвідомлення того, що військова підготовка (включаючи морально-психологічну підготовку) в Україні є більш передовою, ніж існуючі західні підходи. Українські методики, теорії, моделі та дослідження потребують публікації для світової аудиторії:
«Зокрема, американські військові, як головний постачальник підтримки українських сил, повторюють помилки Афганістану та Іраку. Замість того, щоб адаптувати методи навчання та цілі до реалій поля бою в Україні, американська бюрократія діє так, ніби українці ведуть війну в звичайному американському стилі. Зростає визнання того, що ця підготовка є недостатньою. Наші спостереження, включно з тренувальними об’єктами в Європі та на місцях в українських зонах бойових дій у рамках дослідницького проєкту Minerva, що фінансується Міністерством оборони США, вказують на більш серйозний недолік: інструктори НАТО, зокрема з США, як правило, навчають українських солдатів воювати як американські солдати. Українські солдати, яких ми опитали, знаходять цінність у навчанні та бойових тренуваннях США, але розчаровані військовою доктриною та навчаннями, які спрямовані на маневр. Збройні сили України воюють у контексті російської (а тепер і української) безперервної глибокої оборони, що перевершує досвід більшості американських інструкторів».
Друга стаття «Глобальна наука вимагає більшої справедливості, різноманітності та культурної точності – Асоціація психологічних наук»https://www.psychologicalscience.org/observer/gs-equity-diversity-cultural-precision свідчить про брак досліджень з України опублікованих у міжнародних психологічних журналах.
Слід зазначити, що шокуючим відкриттям цієї публікації стало те, що в галузі «глобальної психології» — включаючи когнітивну, психологічну та інші підсфери психології — Українські та інші пострадянські-країни продовжують класифікувати як «російські дослідження» (текст було опубліковано в серпні 2023 року Американською психологічною асоціацією!)
«Ми провели аналіз усіх емпіричних досліджень, опублікованих у основних наукових журналах про розвиток (Child Development, Developmental Psychology, Developmental Science, Infant and Child Development, Journal of Experimental Child Psychology) протягом 10-річного терміну (2011–2021). Ми закодували сайти збору даних для 3 мільйонів учасників, як показано на малюнках 1a та 1b (дивіться карти в статті). У 2011 та 2021 роках спостерігалась чітка концентрація вибірок у Сполучених Штатах, за якими йшли регіони Західної Європи, Австралія та Китай. Зберігалися зони невидимості, зокрема в Африці, на Близькому Сході та в Росії».
Схоже, що «зони невидимості» означають країни, нанесені на карту білим кольором, що означає, що жодне з проаналізованих досліджень не включає зразки з цих країн. Те, що на їхній карті 2021 року, позначається як «Росія», включає: Латвію, Литву, Білорусь, Україну, Молдову, Словаччину, Болгарію, Грузію, Вірменію, Азербайджан, Казахстан, Узбекистан, Туркменістан, Киргизстан, Таджикистан, Монголію.
Ці статті відображають зростаюче усвідомлення того, що військовий досвід України є унікальним і важливим для глобальної науки. Наведено до розгляду лише дві міжнародні статті, які підкреслюють важливість публікацій, які містять українську інформацію про свіжий досвід ведення війни. Крім того, важливим моментом необхідності є також, вплив на зміну бачення світу лідерами глобальної науки, в якому «Росія» – це така велика частина регіону включно з Україною, що також безперечно впливатиме на формування сприйняття світу та планування подальших дій.
Діяльність ГО Спільноти Самодопомоги впроваджується за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», що фінансується USAID.
This activity was provided by NGO Community Self-Help with ISAR Ednannia support within the USAID Ukraine Civil Society Sectoral Support Activity.
