“Об’єднуватись зараз є головним для перемоги, — переконана Марта Пивоваренко, психологиня та національна тренерка, експертка із забезпечення якості послуг у сфері психічного здоров’я та психосоціальної підтримки в Community Self-Help. — Не тянути кожен на себе, шукаючи правди у індивідуальному досвіді. Шукати змоги домовитись між українцями про спільний спосіб науково-обгрунтовано діяти для блага тих, хто ризикує життям на фронті, їхніх родин, постраждалих громад та кожного українця, який перебуває зараз в більш вразливому стані аніж інші.

Пам’ятати історію є ключовим, бо помилки історії кажуть, що демократія не має слабкостей, крім вільнодумства та роз’єднання. Ключовим для нашої незалежності є її збереження, треба за незалежність воювати і робити це грамотно, щоб робити грамотно треба радитись між собою, дослухаючись до думки навіть тих, хто нам не подобається. Намагатись не залазити в тонкощі військового діла, якщо це не є твоїм прямим обов’язком, тримати необхідний рівень секретності і не застосовувати простих шляхів для власної вигоди. Не є фахівцем тонкої сфери військової аналітики, технологій чи готовності та персоналу – збирай донати, роби все, щоб наше небо рясніло зброєю з нашого боку, щоб було прикриття військових у всіх напрямках: політика, медицина, оснащення і зв’язок, зброя, шанування, інформаційно-психологічна війна.

В 2013 році нам не було відомо, що росія роками готувалась до війни проти українського народу і зараз стало очевидним, що вона не гребує всіма способами і застосовує технології та людей, не жаліючи ні власної економіки, ні життів, порушує всі власноприйняті канони лише б перемогти. Бій буде до останнього росіянина якщо доведеться, цього разу доведеться так. Це дає нам підстави розуміти, що наша незалежність — лише питання часу і вона карбується як сталь у вогнищі.

Що нам робити: намагатись здійснити якомога безпосередніший вплив на ворога, робити це не поодинці, а консолідуючи науку, експертизу світу і державний апарат на всіх рівнях”.

"Громадянське суспільство — це адвокація загалом суспільства і донесення голосу вразливих груп до «вух» законотворців, урядовців, 6-ї влади і звісно неурядовий сектор — це контроль самої влади механізмами постійного моніторингу та оцінки виконаних реформ, — продовжує Марта Пивоваренко. — Ключова роль громадянського суспільства критикувати «глухоту» влади так, щоб посадовці на всіх рівнях починали «чути». Посадовці — це всі, кого наймає держава і кому оплачує заробітню плату за рахунок платників податків. Посадовець у лікарні – це і контрактований сімейний лікар також. Ветеранські спілки можуть і навіть повинні контролювати надання послуг ветерану чи ветеранці у навіть найменшій громаді, приміром Харківської області, і давати конструктивну обґрунтовану критику, побудовану на науці та статистиці. Якщо влада повинна консолідувати суспільство, то громадянське суспільство – забезпечувати представництво інтересів суспільства і його потреб. Консолідація суспільства силоміць в Україні не спрацює, тож єдиний шлях завойовувати повагу —реалізуючи не лише реформи, а й подаючи приклад. Подолання корупції на найвищому рівні здатне запустити реакцію очищення та довіри. Трансформація не відбувається блискавично і ми всі це знаємо, але дражливі теми треба комунікувати із суспільством кожному відомству.

Воюємо ми уже добре, а допомагати армії всіми силами має бути загальнонаціональним гаслом. Що сьогодні я зробив для армії? — і не лягати спати, якщо не дав собі персональну відповідь. Якщо нічого – добре, подумай про завтра, бо післязавтра твій син чи дочка буде змушена віддати більше, і можливо зробить це всупереч твоїм небажанням і рекомендаціям не бути патріотом. Бо патріотизм — це настільки ж природно як дихання. Заборонити дихати і боронити свою країну нашим дітям ми не в стані, коли їх самоусвідомленість виросте, то повернуться в країну із найкрасивіших місць цього світу і найбагатішого майбутнього, щоб стати до зброї і боронити власне коріння”.